Іноді я замислююсь про те, що вчителем могла б і не стати, бо в дитинстві перебрала всі професії від юриста до військового. Аж страшно подумати! Тоді б я ніколи не дізналася як вночі робляться презентації та конкурси «на вчора», як тремтячою рукою заповнюється журнал перед перевіркою завуча, як в магазині обирається учительська сумка – не найкрасивіша, а така, щоб всі підручники, робочі зошити та папка з календарними влізли, ще й хлібина додому. І незважаючи на всі вчительські негаразди, я отримую надзвичайні емоції від великої дитячої радості маленьких перемог. Я відчуваю, що можу порадити, заспокоїти, переконати, налаштувати, підбадьорити своєю впевненістю та іронічною натурою. Такі почуття, я впевнена, взаємні. Бо вони дають мені енергію і сили піднімати носа вгору. І якби в мене було ще одне життя, я все одно стала б вчителькою.